«важливо, які знання залишаться в голові, тому що сам диплом – це лише прикраса на стіну»

Центральноукраїнський національний
технічний університет

Українська English


«Важливо, які знання залишаться в голові, тому що сам диплом – це лише прикраса на стіну»

Чи можливо пройти підвищення від рядового інженера-конструктора до заступника головного конструктора заводу ще до звершення свого навчання в університеті? Приклад випускника грудня 2018 року магістратури ЦНТУ Владислава Кота доводить: абсолютно можливо! Якщо, звісно, сумлінно навчатися, багато працювати, а потім ще й правильно поєднати роботу й навчання…

Владислав Кіт працює заступником головного конструктора заводу рульової гідромеханіки, який входить до структури НВО «Радій». На це підприємство його запросили ще під час навчання в інженерному коледжі ЦНТУ. Поступаючи до Центральноукраїнського національного технічного університету, Владислав вже працював інженером-конструктором в заводському КБ. Його історія – гарний приклад того, як успішно суміщати навчання в університеті та роботу на підприємстві.

Владислав впевнений: він завжди знав, що стане інженером. З дитинства його улюбленими іграшками були набори «Конструктор» та LEGO, він вправно розбирав (а потім складав заново) іграшкові машинки з різними рухомими механізмами та навіть велосипеди.

«Скільки себе пам’ятаю, завжди мав потяг до техніки, – розповідає Владислав Кіт. – Мій батько за освітою інженер, він в 1992 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, навчався на кафедрі сільськогосподарського машинобудування, але в ті роки нормальної, стабільної роботи для інженерів не було, тому йому довелось працювати за іншим профілем. Батьки бачили, що я захоплююсь технікою, і ще в шкільні роки ми всі зрозуміли, що я далі навчатимусь на інженера. Навіть не дивлячись на досвід батька, який так й не працював за інститутською спеціальністю.

Я планував поступати до університету після 11-го класу школи, навіть вивчав декілька варіантів вступу. Але одного разу в 9-му класі я прочитав в буклеті машинобудівного коледжу КНТУ (зараз: Кропивницький інженерний коледж ЦНТУ – прим.) про можливість поступити після коледжу до університету одразу на третій курс. А порахував: по часу навчання чотири роки в коледжі та два роки в університеті виходить так само, якби я залишився в школі на останні два роки і потім навчався чотири роки в університеті, проте, після коледжу я вже матиму спеціальність, певні навички та практику. Тому після 9-го класу школи я поступив до машинобудівного коледжу КНТУ на спеціальність «Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів».

Опинившись в улюбленій стихії, Владислав став одним з кращих студентів потоку. В 2014 році він навіть виборов І місце Всеукраїнської олімпіади з 3D-моделювання серед студентів коледжів. Переддипломну практику тривалістю один місяць Владислав Кіт разом з одногрупниками проходив на підприємстві «Мотор Січ» в Запоріжжі. Повернувшись з практики, він сів за написання дипломної роботи, аж раптом його запросили на співбесіду на завод зі структури НВО «Радій»…

«Десь в травні 2015 року конструкторському бюро заводу рульової гідромеханіки виявився потрібен молодий фахівець-інженер, – розповідає Владислав Кіт. – Я знаю, що вони звернулися до технічного університету, до машинобудівного коледжу з питанням, кого б зі студентів чи випускників їм могли порадити? Мене також запросили на співбесіду, я прийшов, поспілкувався з начальником КБ, виконав невеличкий тест: прочитав креслення з технічними вимогами. Десь через тиждень мені зателефонували та запросили на роботу до КБ. Тобто, це сталося ще до захисту дипломного проекту.

Ще на першій співбесіді я попереджав, що планую продовжувати навчання, та хочу після коледжу поступити до університету. На підприємстві не лише не заперечували, а й вітали мої наміри, навіть більше: однією з умов майбутнього кар’єрного просування стало отримання вищої освіти за фахом інженера-машинобудівника.

Отже, ще весною, працюючи над дипломним проектом, я вже отримав роботу в КБ заводу рульової гідромеханіки. Спочатку – на випробувальний термін, на два місяці. Після захисту дипломного проекту мене офіційно зарахували в штат до конструкторського бюро заводу. Літніх канікул між захистом диплому в коледжі та початком навчального року в університеті у взагалі мене не було. Не можу сказати, що сумував з цього приводу, оскільки з дитинства я прагнув саме цього: працювати інженером-конструктором!»

Так співпало, що саме в той час (влітку 2015-го року) КБ заводу рульової гідромеханіки почало розробку зовсім нового виду продукції: механізму приводу систем керування турбіною теплової електростанції. Першим завданням інженера-новачка конструкторського бюро було проектування одного з вузлів цього механізму системи керування. Тобто, не лише цікаво, а й відповідально.

Далі в житті Владислава почався період, коли він поєднував роботу в конструкторському бюро заводу із навчанням на кафедрі металорізальних верстатів та систем Центральноукраїнського національного технічного університету. Це корисна інформація для студентів/абітурієнтів, які планують працювати під час навчання.

«В приймальній комісії університету я одразу запитав, чи можливо одночасно навчатися і працювати? – розповідає Владислав Кіт. – Таких варіантів було два: або заочне відділення, або поступити на денну форму і потім перейти на поєднану денно-дистанційну форму навчання (раніше це називалось «навчання за індивідуальним графіком»). На початку семестру я отримував від викладачів завдання на спеціальних бланках, виконував завдання та проходив атестацію між сесіями. На підприємстві були готові до поєднання роботи й навчання, вони самі наполягали на отриманні вищої освіти. Єдина їхня умова: я маю виконати той об’єм роботи на підприємстві, який потрібен. В житті інженера не постійно одне й те саме навантаження, бувають проміжки часу, коли роботи дуже багато і вона вся термінова. Якщо таке завдання припаде на період виконання університетського завдання, курсової роботи чи сесії – завжди треба бути готовим до понаднормової роботи у надурочний час.

Не скажу, що це було просто, але й не неможливо. Протягом року на завод на роботу взяли ще двох моїх одногрупників. Зараз у нас на підприємстві працюють студенти ЦНТУ. Роботодавець зацікавлений у тому, щоб працівники отримували вищу освіту, а наскільки успішно ви зможете поєднувати роботу та навчання залежить лише від вашої мотивації та працездатності».

Коли Владислав Кіт закінчив бакалаврат, фактично він вже виконав умову працевлаштування про здобуття вищої освіти, однак, вирішив продовжувати навчання. На заводі старші товариші порадили: «Якщо в житті випадає нагода отримувати освіту й навчатися – неодмінно треба такою нагодою скористатися». Владислав поступив до «наукової» магістратури кафедри металорізальних верстатів та систем ЦНТУ (керівник дипломного проекту – кандидат технічних наук, доцент Іван Валявський), успішно захистив підсумкову наукову роботу та, зрештою, в грудні 2018 року отримав диплом магістра. На той час Владислав вже рік працював заступником головного конструктора заводу рульової гідромеханіки.

Внесок у обороноздатність

Розповідають таку історію. Одного разу на випробуваннях бойової броньованої машини «Дозор-Б» тодішній Президент України Петро Порошенко власноруч сів у крісло водія та спробував проїхати на цій машині. Але не зміг повністю повертати кермо. Тому що на автомобілі був встановлений застарілий гідравлічний підсилювач керма, ще радянського зразка, який при складанні машини просто взяли зі складського зберігання. Тоді завод-виробник броньовиків «Дозор-Б» почав шукати, які підприємства в Україні виготовляють підсилювачі рульового управління, й таким чином вийшов на завод рульової гідромеханіки НВО «Радій», єдине в нашій країні підприємство, яке від креслень до готової продукції виробляє елементи систем рульового управління та гідравлічні підсилювачі для різних моделей вантажівок, автобусів тощо.

Відтоді завод рульової гідромеханіки НВО «Радій» розробляє та виготовляє підсилювачі рульового управління для декількох українських армійських броньовиків, зокрема, для моделі бронетранспортеру «Отаман» виробництва НВО «Практика».

«Починаючи з 2017 року, коли мене вже підвищили до заступника головного конструктора заводу, – розповідає Владислав Кіт, – мені, як представнику організації, відповідальної за виготовлення складових частин машин, доводилось багато їздити підприємствами, де виготовляли бронетранспортери. Ми з колегами їздили на монтаж систем рульового управління, на заводські випробування, на полігонні випробування. Потім – на виставки військової техніки. І коли ти бачиш на новітньому броньовику на вузлі рульового механізму шильд з емблемою «Радій», це приємно. Приємно від того, що наша команда теж внесла свою частку до зміцнення обороноздатності України».

Поради абітурієнтам та студентам-початківцям: чи варто поєднувати навчання з роботою?

Звичайно, працювати одночасно з навчанням в університеті не є обов’язковою вимогою. Це або за бажанням, або якщо змушують певні обставини. І це не просто, оскільки таке суміщення передбачає додаткове навантаження. Але, з іншого боку…

«Коли ти одночасно навчаєшся та працюєш, ти можеш порівняти знання, які тобі викладають в навчальному закладі, з тим, що реально тобі потрібно на практиці, – вважає Владислав Кіт. – Якщо ти просто навчаєшся, ти матимеш теоретичну базу, але не знатимеш, навіщо вона тобі потрібна. Коли студенти вивчають дисципліни «Деталі машин», «Теорія механізмів і машин», вони часто не знають, навіщо їм розраховувати всі ті зусилля, навантаження? Але коли ти сам зробиш розрахунки на конкретному виробі, який через деякий час стане реальним механізмом машини, ти розумієш, як використовувати отриманні знання. Тоді ти бачиш, що знання – потрібні, навчання – потрібне.

На жаль, сьогодні в нашій країні процес навчання та процес роботи часто розходяться між собою. Це неправильно. Просто навчаючись, без закріплення знань на практиці, ви не отримаєте розуміння, як воно робиться і навіщо. Навчаючись спочатку в машинобудівному коледжі, потім в ЦНТУ, я отримав знання, достатні для моєї роботи. Там дійсно навчать тому, що потрібно, але недолік у тому, що без практичної роботи ти не знатимеш, як ті знання використовувати. Тому важливо отримувати не лише теорію, а й практичній досвід. Якщо студенту випадає можливість влаштуватися на роботу за своєю спеціальністю, думаю, такою можливістю потрібно скористатися. Важливо, які знання у підсумку залишаться у тебе в голові, тому що сам по собі диплом – це лише прикраса в рамку на стіну».

Підготував Олександр Виноградов


«ЦНТУ» в соцмережах:
Приймальна комісія працює щодня, крім суботи та неділі.
Телефони приймальної комісії: (0522) 55-93-13, 39-04-67
Телефон університетської довідкової служби: (0522) 55-92-66
© 2018 «ЦНТУ» Всі права захищено.
Використання матеріалів цього сайту можливе тільки
з посиланням на джерело.