«академіків багато, але не всі – академіки»

Центральноукраїнський національний
технічний університет

Українська English


«Академіків багато, але не всі – академіки»

Чому за 80 років Кіровоградської області, попри наявність потужних наукових шкіл та відомих, неординарних науковців, попри наукові традиції та досягнення, наш регіон досі не мав свого академіка? Наскільки серйозні вимоги до кандидатів в академіки? Чому настільки складно стати академіком? Відповіді на ці та інші питання можна прочитати у публікації видання «Кропивницький час-тайм».

 

15 жовтня Кіровоградщина отримала першого за свою історію академіка державної академічної наукової установи. Ректор Центральноукраїнського національного технічного університету, почесний громадянин Кропивницького, професор Михайло Черновол обраний академіком Національної академії аграрних наук України.

 

Справді, в Кіровоградській області немало науковців, які мають звання академіка. Різниця у тому, якої саме академії? Існують академії у статусі громадських організацій, що поєднують науковців та вчених спільними науковими інтересами. Наприклад, Академія наук вищої школи України, Академія економічних наук України‎ та інші.

 

Ради цих громадських академій мають право відзначати заслуги науковців, присуджуючи звання академіка. Це буде академік (громадської) академії, але цей статус абсолютно не можна ототожнювати із академіком державної, національної академії.

 

В Україні діють лише шість державних академічних установ: Національна академія наук, а також галузеві академії: Національна академія аграрних наук України; Національна академія правових наук України; Національна академія мистецтв України; Національна академія медичних наук України; Національна академія педагогічних наук України.

 

Так от, вперше за весь час існування Кіровоградської області у нашому регіоні з’явився академік саме національної академії. В Україні залишилось п’ять областей, де поки що немає жодного академіка державної академії.

 

– Чому на Кіровоградщині лише у 2020 році з’явився перший академік?

 

Михайло Черновол: – Не існує універсальних вимог, кожна національна академія – як самоврядна організація – встановлює власні вимоги до кандидатів в академіки. У Національної академії наук (вона опікується фундаментальним науками: математика, фізика, хімія, біологія тощо) – одні вимоги, у галузевих академій – інші вимоги. Для технічних наук враховують не лише фундаментальні (теоретичні) наукові здобутки, а й прикладні: патенти, впровадження, розробки машин, механізмів, створення технологій.

 

Один з основних показників діяльності вчених – наукові публікації. Особливо акцентується увага на публікаціях в міжнародних виданнях, що входять до провідних міжнародних наукометричних баз «Scopus» та «Web of Science», та на кількості виданих вченим монографій (наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або кількох тісно пов'язаних між собою тем – прим.). Вимоги Національної академії аграрних наук України до кандидатів в академіки: не менше 15 публікацій у виданнях «Scopus» та «WoS» і не менше п’яти монографій. У мене загалом біля 450 наукових праць, у тому числі, 16 у виданнях «Scopus» та «Web of Science» та 10 монографій, дві з яких видано іноземною мовою у країні Євросоюзу. Кожна окрема монографія – це кілька років наукових досліджень.

 

У прикладних науках важливе значення при оцінці діяльності вченого мають патенти та винаходи. Загалом я маю 53 авторські свідоцтва та патенти, два винаходи свого часу перемагали на конкурсі «Кращий винахід України», а один із винаходів отримав золоту медаль Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Женева).

 

Наступний критерій – побудова наукової школи та підготовка кандидатів і докторів наук. Вимоги НААН за цим критерієм – не менше п’яти кандидатів і докторів наук. Десятеро моїх учнів, яких я підготував як науковий керівник, науковий консультант, захистили дисертації та отримали наукові ступені кандидата наук та доктора наук.

 

За спеціальністю «Агроінженерія» нашого відділення Національної академії аграрних наук України балотувалось чотири кандидати в академіки. Експертна комісія за спеціальною методикою порахувала відповідність усім вимогам та оголосила, що кандидат Черновол набрав 440 балів, найближчий наступний претендент – 210 балів.

 

Але окрім відповідності вимогам, також дуже важливо мати наукове ім’я та авторитет серед колег (до речі, досвід адміністративної роботи взагалі не враховується, не обов’язково бути ректором, щоб балотуватися в академіки, в Україні із 280 ректорів закладів вищої освіти лише 26 академіків). Адже вибори, – а за кандидатів в академіки голосують лише академіки – проходять у два етапи, на кожному етапі – один чи кілька турів таємного голосування. Якщо хтось із претендентів не матиме поваги у науковому світі, він не отримає необхідну кількість голосів академіків при таємних голосуваннях, навіть коли набрав високу кількість рейтингових балів.

 

– Можливо, ще одна причина 80-річної відсутності на Кіровоградщині академіків – дуже незначна кількість у нашому регіону наукових установ?

 

Михайло Черновол: – Традиційно склалось так, що найбільше наукових установ або університетів із великими науковими школами розміщено в крупних регіонах, зокрема у Київській, Харківський, Львівській областях тощо. Зокрема, по лінії Національної академії аграрних наук України у нас в області є лише одна установа – Інституту сільського господарства Степу НААН (колишня дослідна станція). Кожна національна академія має у своєму складі кілька інститутів та інших структурних підрозділів. Тоді як заклади вищої освіти належать, переважно, до Міністерства освіти і науки України. Коли відбуваються чергові вибори членів-кореспондентів та академіків академій, то, у першу чергу, підтримуються кандидати від структурних підрозділів академії, а не «чужі» науковці закладів вищої освіти. Я 13 років був членом-кореспондентом НААН. Протягом тривалого часу наш університет виконує наукові дослідження спільно із структурним підрозділом Національної академії аграрних наук України – Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», який очолює академік НААН Валерій Васильович Адамчук. Ми маємо угоди про співпрацю, там працює багато наших випускників. Тобто, людині із регіонального університету, не зі структури академії, необхідно тривалий час попрацювати в академічних колах, щоб потім отримати шанси на підтримку на виборах... Звичайно, не можна одразу стати академіком. Спочатку слід так само таємним голосуванням на виборах отримати звання члена-кореспондента академії. Скільки часу пройде між званнями члена-кореспондента та академіка – індивідуальне питання. Для одного вченого пройде, можливо, п’ять років, а дехто може на все життя залишитись членом-кореспондентом й ніколи не стати академіком.

 

– У чому ще складність отримати звання академіка – вакансій набагато менше, ніж претендентів? Звідки з’являються вакансії?

 

Михайло Черновол: – Академіком може стати лише доктор наук. Хоча інколи бувають винятки, наприклад, Василя Сухомлинського обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР (1968 рік) як виняток, оскільки він був кандидатом наук. Були часи, коли Кіровоградщина взагалі не мала жодного доктора наук, жодного професора! Першим доктором наук в області лише в 1972 році став тодішній ректор Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування Григорій Романович Носов. Перший викладач зі званням професора у нашому навчальному закладі з’явився лише в 1970-х роках, це був Леонід Павлович Владіміров, який приїхав до нас з Алчевська.

 

У радянські часи академії в Україні розглядались як підрозділи загально-радянських, а квоти на академіків отримувались із Москви. Наукова установа, на основі якої створена Національна академія аграрних наук України, тоді була лише відділенням Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна. Українське відділення ВАСГНІЛ налічувало до десяти академіків. Лише із набуттям Україною незалежності національні академії отримали можливість збільшити склад науковців.

 

Поступово на Кіровоградщині збільшувалась кількість вчених, науковці прогресували, захищали дисертації, отримували нові наукові ступені та звання. Крок за кроком наші науковці наближаються до критеріїв, що висуваються до претендентів на звання академіка. Тому я впевнений, хоча стати академіком – дуже непростий та тривалий у часі процес, найближчими роками у нас в області з’являться ще члени-кореспонденти та академіки державних академій.


«ЦНТУ» в соцмережах:
Приймальна комісія працює щодня, крім суботи та неділі.
Телефони приймальної комісії: (0522) 55-93-13, 39-04-67
Телефон університетської довідкової служби: (0522) 55-92-66
© 2018 «ЦНТУ» Всі права захищено.
Використання матеріалів цього сайту можливе тільки
з посиланням на джерело.