Per aspera ad Scopus

Загальновідомий рейтинг вітчизняних вищих навчальних закладів «Топ-200 Україна» здебільшого вираховується за класичними показниками діяльності ВНЗ: якість науково-педагогічного персоналу, якість підготовки фахівців, міжнародна діяльність. Проте у консолідованому рейтингу рейтинг вищих навчальних закладів України питома вага «Топ-200» лише третина. Решта – позиції університетів за міжнародними показниками наукометричної бази даних Scopus та інтернет-рейтингу Webometrics. В інтерв'ю з проректором з наукової роботи КНТУ, професором Олександром Левченко ми спробуємо дати відповіді на питання, навіщо ж науковцям університету потрібно бути представленими в наукометричних базах?

Scopus – це бібліографічна і реферативна база даних та інструмент для відстеження кількості цитувань статей, опублікованих у наукових виданнях. Scopus індексує близько 20 тисяч назв наукових видань: журналів, матеріалів конференцій, книжок тощо за 24-ма тематичними розділами. Scopus вважається найбільшою у світі універсальною реферативною базою даних з можливостями відстеження цитування наукових публікацій та пошуку наукової літератури. За приблизними оцінками ця база даних налічує більше 50 мільйонів записів наукових публікацій. Відповідно, рейтинги вищих навчальних закладів за наукометричною базою Scopus вираховуються від наявності наукових статей, які публікуються навчальним закладом або його працівниками у виданнях, що індексуються Scopus, та рівня затребуваності цих статей. Станом на 27 серпня 2014 року, хоча б якісь рейтинги Scopus мають тільки 120 українських вищих навчальних заклади.

– У сучасному глобалізованому світі будь-яке явище вимірюється відповідними рейтингами, – пояснює проректор з наукової роботи КНТУ Олександр Левченко. – Не є виключеннями освітня і наукова діяльність. Тому й були введені рейтингові підходи до оцінювання діяльності науковців на основі даних наукометричних баз, що включають в себе певний перелік видань, в яких публікуються науковці. Існує декілька міжнародних наукометричних баз, проте в науковому світі найбільш авторитетною є база даних Scopus. Чому? Тому що один з найпрестижніших рейтингів університетів світу QS World University Rankings, потрапити до якого мріють всі навчальні заклади, на 20% складається з балів університету, отриманих окремим вищим навчальним закладом в залежності від рівня цитування та наявності публікацій науковців цього ВНЗ у базах Scopus. Ще 40% рейтингу QS – академічна репутація університету, 20% – відношення з роботодавцями та інше.

Наукометрична база Scopus індексує дуже багато відомих та престижних наукових журналів, у тому числі, близько чотирьох десятків українських. По-перше, публікація у виданнях Scopus засвідчує високий науковий рівень статті. По-друге, ця база дозволяє вирахувати кількість цитувань публікації науковця та кількість посилань на цю працю. Якщо немає ані цитувань, ані посилань, виходить, що така наукова праця нікому не потрібна. А в сучасному світі будь-яка діяльність має бути затребувана суспільством, науковою громадськістю та має використовуватись.

На відміну від більш глобалізованого західного науково-освітнього світу, в Україні рейтингові показники ВНЗ не є головними чинниками в питаннях фінансування діяльності університету, залучення студентів та інше. В багатьох країнах Європи та за океаном діють досить жорсткі вимоги до рейтингів університетів, рейтингів викладачів. Навіть складаються рейтинги навчальних закладів за окремими спеціальностями, за допомогою яких будь-який абітурієнт може вибрати університет, який дає найкращі знання саме в тій професії, яку він бажає опанувати.

Глобалізований світ живе за такими правилами. Ми не можемо ігнорувати ці принципи. Або ми їх розуміємо, приймаємо та виконуємо, або залишаємось на узбіччі інтеграційних процесів.

Крім загальних рейтингів університетів, за допомогою бази Scopus також можна вирахувати рейтинги окремих науковців. Рейтинги, що відображають кількість публікацій вченого у виданнях Scopus, кількість посилань на опубліковані роботи науковця, можуть стати ключовими критеріями при запрошенні на певні міжнародні конференції, при прийомі на роботу до престижних університетів.

Кожен викладач має розуміти, що його рівень конкурентоспроможності, його особистий рейтинг у сучасному науковому світі – це присутність у міжнародних рейтингах та наукометричних базах. Зрештою, підсумковий рейтинг університету формується від рейтингів його професорсько-викладацького складу.

Бажають того викладачі чи ні, але українська наука та вища освіта будуть й надалі інтегруватись до глобального світу. Рано чи пізно ми все-одно станемо повноцінною частиною цього світу. Тому рівень вітчизняних ВНЗ також буде вимірюватись за рейтингами міжнародних наукометричних баз. Scopus – лише форма тенденції, у будь-якому випадку ми будемо зобов’язані використовувати у своїй науковій діяльності наукометричні бази даних. Якщо ми заздалегідь не подбаємо про це, якщо вже зараз не зробимо кроків назустріч цим процесам, цивілізація нас потім відкине у сторону.

Навіть не уявляю, як сучасний науковець може ставити питання: чи потрібна йому присутність у міжнародних наукометричних базах? Сховатися від глобалізації неможливо, ми мусимо відповідати вимогам світу!

– Олександре Миколайовичу, можливо згодом МОН запровадить обов’язкову залежність призначення на посади в навчальних закладах, присвоєння вчених звань від рейтингів наукометричних баз?

– Вимоги щодо публікацій у виданнях наукометричних баз до здобувачів, які прагнуть захистити дисертацію на отримання наукового ступеня кандидата або доктора наук, діють і зараз, але, думаю, у майбутньому такі вимоги будуть лише посилюватись і Міністерство буде жорсткіше і жорсткіше визначати критерії відповідності конкретних викладачів та університетів у своїх оцінках діяльності вищих навчальних закладів. Тобто враховуватиметься індексація навчальних закладів у мережі Інтернет, публікації у міжнародних виданнях, цитування публікацій тощо.

Якщо ми хочемо, щоб з нашою наукою рахувались у світі (взагалі, а не лише в окремих випадках) і наші вчені котувались за кордоном, ми мусимо публікуватись у рейтингових виданнях. Публікація у виданні, яке входить до наукометричних баз, є підтвердженням високого рівня дослідження, ознакою цікавості, актуальності, корисності наукового матеріалу. Це автоматично підійматиме рейтинг університету, рейтинг наших науковців.

– Публікації обов'язково мають бути іноземною мовою: англійською, німецькою або французькою?

– Ні, якщо ми говоримо про іноземні мови, то, перш за все, – англійською. Минулого року мені довелося спілкуватися на цю тему з деканом одного французького університету і він казав, що публікує наукові статті англійською мовою. Не те, що він не любить французьку, він патріот Франції, але, з точки зору практичного результату, публікації на французькій мові різко зменшують кількість посилань і цитувань статті, та, відповідно, особистий рейтинг науковця. Тому він та його колеги готують матеріали для публікації англійською мовою. Для наукового світу Європи це звичне явище.

– Яким має бути алгоритм науковця КНТУ, який бажає розмістити публікацію у виданні наукометричної бази Scopus?

– По-перше, вивчити, які видання входять до бази Scopus за окремими галузями науки і знайти саме ті, що його цікавлять. Таку інформацію можна отримати або у нас в університеті, або на сайті Національної бібліотеки України імені Вернадського.

По-друге, треба зайти на сайт обраного видання (чи декількох видань) та дізнатись про вимоги до наукового рівня статті, що пред’являються до публікацій у цьому виданні.

По-третє, необхідно зв’язатися з редакцією, обговорити умови публікації, підготувати матеріал та надіслати до редакції.

Далі стаття протягом певного періоду часу має пройти рецензування. Якщо матеріал влаштовує редакцію за усіма критеріями, треба сплатити кошти за публікацію. В залежності від рейтингу, престижності окремого видання, ця сума може коливатись в межах декількох сотень доларів США Але треба підкреслити – сплата коштів не гарантує публікацію! Видання, які входять до переліку усіх відомих та престижних наукометричних баз, підтримують високий науковий рівень статей. Науковець не купує друковану площу в журналі, а лише оплачує послуги видання. Матеріал буде опубліковано лише за відповідності редакційним вимогам. Публікація у таких виданнях – як сертифікат якості.

З іншого боку, кожен науковець розуміє, де саме зосереджено всі авторитетні результати досліджень тієї чи іншої галузі – у виданнях наукометричних баз, у тому числі Scopus.

– А наскільки коректно ставити до наших науковців такі ж самі вимоги щодо публікацій у виданнях провідних наукометричних баз, як і для науковців західного світу? Погодьтеся, європейські науковці більш масово, більш якісно володіють англійською, мають зарплату, яка дозволяє витрачати декілька сотень доларів США на одну публікацію. Не зовсім справедливо порівнювати за однаковими критеріями вчених з різних світів.

– Якщо уважно продивитись міжнародні рейтинги університетів за останні декілька років, то можна відмітити, як зростають рейтинги китайських ВНЗ. Причому до міжнародних рейтингів входять університети дуже багатьох провінцій Китаю. Вони навіть починають тіснити європейські вищі навчальні заклади. Це говорить про те, що науковці китайських університетів також публікуються у виданнях, які входять до наукометричних баз.

Взагалі, згідно статистичних даних по кількості публікацій у наукометричних виданнях за 2013 рік, КНР знаходиться на другому місті у світі після США. Україна у цьому рейтингу займає лише 45-те місце. Більш того, якщо порівняти дані цієї статистики за 1996 рік та 2013 рік, то ви побачите величезній приріст публікацій у наукометричних виданнях вчених Китаю (28 тис. у 1996 році та 425 тис. у 2013 році), Ірану (827 та 39 тис., відповідно), Малайзії (961 та 23 тис., відповідно) Бразилії (8,7 тис. та 58,5 тис., відповідно). Українські вчені мали приблизно 5,7 тис. таких публікацій у 1996 році та близько 9000 публікацій у 2013 році. Цифри надто красномовні.

Для згаданих вище країн англійська мова теж не є рідною, але тамошні науковці публікують статті англійською. Вони розуміють як необхідно підвищувати свою конкурентоспроможність, входячи до світового ринку наукових і освітніх послуг.

Звичайно, ми не зможемо підвищити власні результати миттєво. Але ж працювати все одно потрібно. Тому ми плануємо незабаром відкрити в університеті центр по вивченню іноземних мов саме для викладачів, де також можна буде отримати консультації щодо публікацій наукових статей англійською мовою. В цьому центрі, якій буде працювати при кафедрі іноземних мов, планується викладання окремого курсу для викладачів, які бажають вести лекції англійською мовою. Керівництво КНТУ налаштовано допомагати викладачам університету вивчати іноземні мови, отримувати консультаційну інформацію про те, в яких виданнях наукометричних баз необхідно розміщати публікації для того, щоб підвищувати власні рейтинги. Найближчим часом ми проведемо другий семінар по Scopus, будемо пояснювати викладачам, навіщо потрібні ці рейтинги. Необхідно сформувати таке інформаційне поле, яке б стимулювало викладачів самих робити кроки в цьому напрямку.

Але як би не був налаштований на допомогу ректорат університету, первинним фактором все-одно залишається бажання самих науковців розвиватися і рухатися вперед, тобто вивчати іноземні мови і публікуватися у виданнях наукометричних баз.

Дійсно, зараз в Україні особисті рейтинги викладачів майже не впливають на розмір заробітної платні, на можливість обійняти ту чи іншу посаду. Не впливають зараз, але обов'язково будуть впливати через три-п'ять років. Ми прийдемо до того, що в українських ВНЗ, як і в провідних університетах світу, при прийомі на роботу, в конкурсах на посади будуть враховуватись рейтинги наукометричних баз. Тому у всіх є час підготуватися належним чином.

На майбутнє ми плануємо піти шляхом провідних ВНЗ та надавати перевагу при прийомі до аспірантури молодим науковцям, які добре володіють англійською мовою та мають досвід перебування за кордоном на стажуванні, практиці або навчанні. Тим більше зараз кожен зі студентів КНТУ має можливості ще під час навчання у нашому університеті додатково вивчати іноземні мови та їздити на стажування за кордон.

– Як ви вважаєте, які напрямки наукової діяльності вчених КНТУ матимуть найбільше шансів на публікацію у виданнях Scopus?

– Деякі наукові теми мають таку перспективу, але все ж таки для початку нам треба просто вивчати сучасні тенденції наукових напрямів. Вивчати за спеціальними галузевими фаховими журналами, які проблеми підіймаються в тому чи іншому напрямку науки, які останні розробки науковців світу? Вивчивши кон’юнктуру світового ринку, треба проаналізувати власні дослідження та відповісти на питання: чи буде ця робота комусь цікавою та корисною? Що найголовніше в ринковій економіці? Щоб ваша продукція, послуги були затребувані. Рейтинги наукометричних баз – це своєрідний індикатор затребуваності наукової роботи у світовому науковому просторі.

Звичайно, кожен науковець повинен формувати свої дослідження через призму затребуваності цієї тематики суспільством, при чому затребуваності не тільки в Україні, а й у світі. Особливо це стосується сучасних молодих науковців, які тільки планують поступати до аспірантури. Вони мають чітко розуміти, якими науковими темами вони будуть займатися і як ці теми узгоджуються з тими напрямками, які є актуальним в перспективах світової науки. Такий підхід сприятиме молодим науковцям у пошуках джерел фінансування їхніх досліджень, можливо навіть закордонних, та дозволить претендувати на те, що результати їхньої роботи гарантовано будуть потрібні суспільству. А публікації у виданнях Scopus необхідні, в першу чергу, для того, щоб заявити про свої дослідження усьому світу.

Підготував Олександр Виноградов.

Матеріал опубліковано в газеті «Студентський вісник» №№9-10 за 2014 рік. Повністю «Студентський вісник» у форматі .pdf можна переглянути у відповідній рубриці на сайті КНТУ.