Головна мета навчання – розвиток інтелекту людини

«Освіта – це не вивчення фактів, а підготовка розуму до мислення». Альберт Ейнштейн

Проректор Центральноукраїнського національного технічного університету 1983-2014 років Микола Петренко видав у співавторстві навчальний посібник «Розвиток інтелектуального потенціалу студентів». В посібнику акцентується увага на важливості формування інтелекту людини та наведена методика розвитку інтелектуального потенціалу студентів.

Професор Микола Миколайович Петренко працює у нашому навчальному закладі вже майже 55 років, відтоді, як у 1963 році закінчив Харківський політехнічний інститут та отримав направлення на роботу до Кіровоградської філії ХПІ. В 1975-1986 роках Микола Петренко очолював кафедру сільськогосподарського машинобудування Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. В період із 1983 по 2014 роки працював на посадах проректора з навчально-методичної роботи, із наукової роботи, з навчальної роботи, першого проректора університету. Останнім часом Микола Миколайович очолює Центр довузівської підготовки Центральноукраїнського національного технічного університету.

Одна з причин, що спонукала Миколу Петренка написати на цю тему (співавтором книги є асистент кафедри економіки, менеджменту та комерційної діяльності ЦНТУ Тетяна Корнєєва), – негативний вплив технічного прогресу на рівень інтелекту суспільства.

«Проблема полягає у тому, що здобутки технічного прогресу призвели до того, що людина все менше і менше напружує власний мозок, – говорить професор Микола Петренко. – Альберт Ейнштейн казав: «Освіта – це не вивчення фактів, а підготовка розуму до мислення». Студенти не повинні переказувати один-в-один все те, що вони почули від викладача, студенти повинні самі мислити!

Коли в середині 1980-х я став проректором, у мене з’явилась можливість відвідувати багато ВНЗ тодішнього СРСР, вивчаючи досвід провідних навчальних закладів. Вже у той час за пропозицією всесвітньо відомого академіка, Нобелівського лауреата Петра Капиці найкращі ВНЗ Москви під час екзаменаційних вступних іспитів виставляли оцінки за підсумками співбесіди, а не лише письмової роботи. Результати співбесіди навіть мали більше значення, ніж результати письмової роботи. Академік Капиця вважав, що головне в студенті – «іскра Божа»: уміння мислити та сприймати інформацію, тобто – розвинутий інтелект.

З кожним десятиліттям рівень освіти в усьому світі падає (у відносних критеріях оцінювання, звісно). Чому? Технічний прогрес і неймовірний розвиток техніки відбирають у людини необхідність самій виконувати інтелектуальну роботу. Свого часу я бачив в технічному музеї дипломний проект студента-інженера 1880-х років. Цей проект складався із 80-ти аркушів графіки, накресленою вручну, та декількох томів пояснювальної записки із розрахунками. Дипломний проект студента-інженера 1980-х років – це вже 12 аркушів графіки та пояснювальна записка 120-150 рукописних сторінок. В сучасних дипломних проектах вся графіка і всі розрахунки виконуються за допомогою комп’ютерного програмного забезпечення за декілька днів. Але при виконанні цієї роботи студента не має потреби у мисленні.

Технології розвиваються настільки швидко, що багато чого, що сьогодні викладається студентам, через рік-два-три втратить сенс його знати. Тому в освіті головна навичка – це не «уміння запам’ятовувати», а «уміння мислити». Під час навчання в університеті потрібно розвивати інтелект студента, який стане запорукою його подальшої самоосвіти протягом усього життя. Лише таке навчання буде доцільним».

Хоча рівень інтелекту особи багато в чому залежить від спадковості, умов виховання тощо, окреме вміння мислити можна натренувати. В навчальному посібнику «Розвиток інтелектуального потенціалу студентів» автори наводять методи розвитку інтелекту, а також пропонують читачам більше 400 задач для розвитку інтелекту і поліпшення роботи мозку (т.з. «гімнастика для розуму»). Весь блок задач навчального посібника укладено асистентом кафедри економіки, менеджменту та комерційної діяльності ЦНТУ Тетяною Корнєєвою.

За словами Миколи Петренка, навчальний посібник «Розвиток інтелектуального потенціалу студентів» розрахований, перш за все, на викладачів закладів освіти. Проте частина книги із «задачами для розуму» буде цікавою будь-якому читачеві.

Ознайомитися із книгою можна у бібліотеці Центральноукраїнського національного технічного університету, крім цього автори надіслали примірники посібника ще до 14-ти бібліотек України.

Підготував Олександр Виноградов

Витяг із вступної частини книги

(Петренко М.М., Корнєєва Т.С. Розвиток інтелектуального потенціалу студентів: Навчальний посібник. - Кропивницький: Видавець Лисенко В.Ф., 2017. - 272 с.)

«…одночасно з прогресом у галузі технологій відбувається деградація інтелектуального розвитку людей. Це викликано багатьма чинниками, серед яких найбільш впливові: розвиток цифрових технологій, в тому числі комп'ютеризація; не читання текстів (підручників, художньої літератури тощо); відсутність необхідності написання від руки текстів. Альберт Ейнштейн з цього приводу висловив своє занепокоєння, суть якого перефразовується приблизно так: «Побоююся, що обов'язково настане день, коли технології перевершать просте людське спілкування. Тоді світ отримає покоління ідіотів».

Прибічники навчання без використання інформаційних технологій (IT) впевнені, що комп'ютери пригнічують творче мислення, людські взаємовідносини і уважність. Вони вважають, що коли треба буде дійсно познайомити дітей з останніми технологіями, для цього завжди будуть необхідні можливості. З’явився навіть термін «Цифрове слабоумство» (digital dementia), який прийшов з Південної Кореї, чемпіона світу за кількістю власників смартфонів на душу населення. Симптоми «цифрового слабоумства» - різке погіршення пам'яті і пізнавальних здібностей молодих людей, які звикли розраховувати виключно на можливості свого планшету або телефону, але ніяк не на свій власний мозок. Подібна залежність властива не тільки країнам Азії, але взагалі всьому світу в цілому.

Діти фахівців Кремнієвої долини (США) почали вчитися в школах без комп'ютерів. Називається ця школа – Waldorfof the Peninsula. Вона має дуже просте старомодне наповнення - дошки з кольоровою крейдою, книжкові полиці з підручниками і енциклопедіями, дерев'яні парти із зошитами, ручками і олівцями. І жодного комп'ютера і екрана. Їх використання заборонене в класах і не заохочується вдома.

Інтелектуальний розвиток людей обмежує і те, що молодь, у тому числі і студенти, не читають книги. В той же час читання - джерело інформації, яке потребує обдумування, перевірки і трансформування прочитаного у знання. Читання – складний процес декодування тексту, який сприяє розвитку інтелекту. Потребу читання складної, цікавої літератури неможливо привити дистанційно. Ще проблема - телебачення, яке не залишає часу на можливість думати самому. Наприклад, при перегляді телевізійних фільмів людина отримує готові спрощені образи, які, в значній мірі, відрізняються від тієї уяви, яку формує працюючий мозок у процесі читання художнього твору. Та і екранізація, як правило, далека від задумок письменника. А ми перетворилися на суспільство глядачів, що найбільше стосується молоді. Встановлено, що написання текстів покращує роботу мозку. При багаторазовому написанні слів їх правопис фіксується пам’яттю. Технологія: «виділити-копіювати-вставити» забезпечує відсутність мислення і формує низький рівень грамотності.

Цифрові технології дають можливість миттєвого доступу до інформації. Але це не є знаннями. Необхідно знайти компроміс між швидкістю надходження інформації і швидкістю (і можливістю) її критичного осмислення.

Для формування сучасних знань необхідний деяким чином розвинутий інтелект».